Розвиток передових хірургічних технологій, в тому числі і в урології, прямо пов'язаний з важливою метою – зменшити травматичність відкритих хірургічних втручань. У зв'язку з цим в останні десятиліття у всьому світі, а також в Україні, активно розвивається лапароскопічна хірургія, яка дозволяє виконувати операції через невеликі точкові отвори на передній черевній стінці.
Сьогодні більша частина операцій, що раніше виконувалися тільки відкритим методом, виконується малоінвазивним лапароскопічним доступом.
До відкритих хірургічних втручань спеціалісти вдаються за потреби лікування великих гнійних деструкцій органів сечової системи і навколишніх тканин, травм, захворювань зовнішніх статевих органів.
Відкрита хірургія не втратила своєї актуальності також в онкоурології. Поряд з лапароскопічної хірургією, що розвивається, відкриті операції досі застосовуються при великих пухлинах нирки, при запущених формах раку сечового міхура з формуванням артифициального міхура з сегмента тонкої кишки. Незважаючи на домінування лапароскопічної і роботизованої хірургії для лікування раку простати, відкриті операції є методом вибору при великих обсягах залози у випадках поєднання раку і доброякісної гіперплазії (аденоми).
Майже забута нині відкрита хірургія пухлин надниркових залоз, поступилася місцем лапароскопічній хірургії. Анатомічно обумовлена важкодоступність, синтопія з життєво важливими органами обумовлювала крайню травматичність відкритої адреналектоміі. Лапароскопічний доступ в цій ситуації виявився своєрідною «панацеєю» і залишається провідним методом лікування в хірургії пухлин надниркової залози.
