Обгрунтування вибору методу ендоскопічного хірургічного лікування хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози.

Журнал «Здоровье мужчины», №1, 2013, Украина, стр. 138-142. УДК 616.65-006.55-08:615.849-19
Автор: Когут В.В. Кафедра урології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (завідувач – проф. Возіанов С.О.).

 

Актуальність.

На сьогодні актуальність питання що до хірургічного лікування хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози (ДГПЗ) не викликає сумнівів. Кожен третій урологічний хворий – це хворий з аденомою передміхурової залози (АПЗ). Скарги чоловіків після 50 років на незадовільне сечовипускання в першу чергу наводять на підозру наявності саме аденоматозних змін в простаті [1, 2].

У зв’язку з появою нових методів ендоскопічного хірургічного лікування хворих з аденомою передміхурової залози, лікарі поступово відходять від тих канонів, які багато років існували при використанні монополярної трансуретральної резекції [3, 4, 5]. Новітні методики, де в якості іригаційної середи використовується фізіологічний розчин натрію хлориду, та які перешкоджають крововтраті, резорбції промивної рідини через ранову поверхню ложа, дозволяють виконувати операції більш тривалий час та, відповідно, оперувати хворих з великими об’ємами передміхурової залози, які раніше були приречені тільки на відкриті оперативні втручання [6, 7].

Найчастіше, нові методи ендоскопічного хірургічного лікування пропонуються виробником технічних засобів як «панацея», або як універсальний метод лікування хворих з будь-якими об’ємами аденоматозно зміненої передміхурової залози. Зважене відношення хірургів до кожного методу лікування формується тільки після певного розповсюдження методики, оволодіння нею, вивчення її переваг та недоліків, появи відповідних публікацій в фахових виданнях.

 

Метою цієї роботи є покращення результатів хірургічного лікування хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози за рахунок оптимального підбору методу оперативного втручання по відношенню до об’єму простати.

 

Матеріали та методи.

Наприкінці 2010 року в нашій клініці була впроваджена в практику методика діодної лазерної вапоризації та біполярної (плазмокінетичної) трансуретральної резекції (БіТУР) аденоми передміхурової залози. Загальна кількість хворих на ДГПЗ, які були прооперовані з використанням вказаних методів, склала 314 чоловік з кінця 2010 року по 2012 рік. Вік хворих коливався від 56 до 87 років, середній вік склав 69 років.

Всі хворі за об’ємом передміхурової залози були розподілені на три групи. Першу групу склали 138 хворих з об’ємом гіперплазованої простати до 80 см3. В другу групу увійшли пацієнти з розмірами простати від 80 до 120 см3, - 147 чоловік. Хворі на ДГПЗ з об’ємами від 120 до 180 см3 увійшли до третьої групи – 29 чоловік.

Всі чоловіки мали порушення уродинаміки за рахунок наявності аденоматозних змін в передміхуровій залозі. З хронічною неповною затримкою сечі було 216 пацієнтів, з гострою затримкою сечі 98. З метою забезпечення однорідності вибірки пацієнтів, хворі з хронічною повною затримкою сечі в наше дослідження не увійшли, оскільки повна декомпенсація функції детрузора сечового міхура значно впливає як на терміни відновлення самостійного сечовипускання, так і на уродинамічні показники в післяопераційному періоді.

Всім хворим перед хірургічним втручанням проводилося комплексне клінічне обстеження, яке включало оцінку анамнезу та скарг хворого, фізикальне обстеження, ректальне дослідження простати, комплексне лабораторне дослідження сечі та крові. З метою оцінки функції нирок та ступеню порушень уродинаміки виконувалася оглядова та екскреторна урографія на 7 та 15 хвилині після сечовипускання, загальне трансабдомінальне ультразвукове дослідження органів сечовидільної системи з визначенням об’єму передміхурової залози та залишкової сечі, трансректальне ультразвукове дослідження простати та урофлоуметрія.

Всі хворі з самостійним сечовипусканням мали обструктивний тип урофлоуметричної кривої, а середня максимальна об’ємна швидкість сечовипускання склала 7,8 мл/с. Важкість розладів сечовипускання та якість життя хворих були оцінені за міжнародною шкалою оцінки симптомів при доброякісних захворюваннях простати (IPSS) та шкалою оцінки якості життя (QоL). Визначення концентрації простатоспецифічного антигену (ПСА) проводилося в амбулаторних умовах до госпіталізації в стаціонар.

Серед усіх хворих 129 пацієнтів були прооперовані за методом БіТУР, а 159 – за методикою лазерної вапоризації. До 26 хворих була одночасно застосована лазерна вапоризація та БіТУР за гібридною методикою «вапоризація-резекція-вапоризація».

Хворі I групи (138 пацієнтів) мали об’єм гіперплазованої простати від 48 до 80 см3, середній об’єм в групі склав 72 см3. Середній показник об’єму залишкової сечі становив 76 мл., а максимальної об’ємної швидкості сечовипускання - 8,9 мл/с. За шкалою IPSS середній бал склав 17,5 а за шкалою якості життя QоL – 4,2. 42 хворих мали гостру затримку сечі, 96 – хронічну неповну. З 138 хворих I групи за допомогою лазерної вапоризації було прооперовано 92 чоловіки, а за допомогою БіТУР – 46.

Пацієнти II групи, яка складалася з 147 чоловіків, мали об’єми передміхурової залози від 85 до 120 см3, а середній об’єм склав 112 см3. Середній об’єм залишкової сечі дорівнював 89 мл., середня максимальна об’ємна швидкість сечовипускання 7,9 мл/с, середні показники IPSS та QоL – 20,4 та 4,8 відповідно. Серед 147 хворих з цієї групи 46 мали гостру затримку сечі і відповідно 101 мав хронічну неповну затримку. 67 хворих прооперовано за допомогою лазерної вапоризації, 75 – за допомогою БіТУР. До 5 хворих застосована гібридна методика «вапоризація-резекція-вапоризація».

Пацієнти з об’ємом гіперплазованої простати від 120 до 180 см3, були віднесені до III групи хворих з 29 чоловіків. Середній об’єм передміхурової залози в цій групі склав 145 см3. Відповідно, середній об’єм залишкової сечі дорівнював 112 мл., середня максимальна об’ємна швидкість сечовипускання дорівнювала 5,8 мл/с, середній показник IPSS та QOL складали 24,9 та 5,6. Серед них гостра затримка сечі спостерігалася у 10, хронічна неповна затримка сечі мала місце у 19 хворих. Лазерна вапоризація, як метод хірургічного лікування, у пацієнтів даної групи не використовувався. БіТУР була застосована при лікуванні 8 пацієнтів, гібридна методика - у 21.

Всі операції виконувалися під спінальною або епідуральною анестезією.

Таблиця 1 характеризує групи хворих, які приймали участь у дослідженні.


Таблиця 1

Результати передопераційного обстеження хворих на ДГПЗ різних груп

 

I група

(n=138)

II група

(n=147)

III група

(n=29)

Середній V простати, см3

72,0

112,0

145,0

Середній V залишкової сечі, мл

76,0

89,0

112,0

Середня максимальна об’ємна швидкість сечовипускання, мл/c

8,9

7,9

5,8

IPSS, бали

17,5

20,4

24,9

QоL, бали

4,2

4,8

5,6

Кількість хворих з гострою затримкою сечі

42

46

10

Кількість хворих з хронічною неповною затримкою сечі

96

101

19

 

В нашій клініці ми використовуємо діодний лазер Dornier Medilas D UroBeam. До особливостей його технічних характеристик відносяться: довжина променя наведення зеленого кольору 532 нм., довжина терапевтичної хвилі 940 нм., потужність імпульсу складає 5 - 250 Ватт, тривалість імпульсу від 0,01 сек. до 10 сек., а також безперервний режим.

Вапоризація аденоматозно змінених парауретральних залоз простати проводилася за методикою, яка рекомендована фірмою-виробником лазера Dornier MedTech. Початкова енергія складала 175 Вт в області шийки сечового міхура. Поступово потужність підвищувалася на 25 Вт при випромінюванні кожних 50 кДж енергії. Під час вапоризації в зоні сім’яного горбику потужність енергії складала 250 Вт.

Біполярна трансуретральна резекція виконувалася за допомогою електрохірургічного блоку AUTOCON II 400 фірми Karl Storz.

Ендоскопічна техніка: іригаційний лазерний цистоскоп 24 Fr та біполярний резектоскоп 26 Fr фірми Karl Storz. В якості іригаційної рідини використовується 0,9% розчин натрію хлориду.

Таблиця 2 відображує розподіл хворих кожної групи за застосованим методом хірургічного лікування.

 

Таблиця 2

Розподіл хворих в групах за методом хірургічного лікування

 

I група

(n=138)

II група

(n=147)

III група

(n=29)

БіТУР, кількість хворих

46

75

8

Лазерна вапоризація, кількість хворих

92

67

-

Гібридна методика «вапоризація-БіТУР-вапоризація», кількість хворих

-

5

21

 

В післяопераційному періоді хворі отримували антибактеріальну, інфузійну, антикоагулянтну та симптоматичну терапію.

Результати хірургічного лікування хворих різних груп було вирішено оцінювати та порівнювати між собою за наступними основними показниками: об’єм простати (Vпрост.), об’єм залишкової сечі (Vзал.), максимальна обʼємна швидкість сечовипускання (Q max), показник IPSS та QоL. Порівняння результатів відбувалося по кожній групі хворих у відношенні до початкових, які були отримані в результаті передопераційного обстеження, а також між окремими групами хворих. Оцінка результатів хірургічного лікування проводилася перед випискою хворих зі стаціонару, а також через 1, 3, 6 та 12 місяців після проведення оперативного втручання.

Результати та їх обговорення.

В першій групі хворих, де середній об’єм передміхурової залози дорівнював 72 см3, методом лазерної вапоризації було проліковано 92 чоловіки. Це не є випадковістю, адже за даними терапевтичного посібника до лазерної вапоризації, який був рекомендований виробником діодного лазеру, кількість енергії, яку може отримати хворий, складає 6 кДж/см3 об’єму тканини простати. Робочий ресурс світловодного волокна, згідно паспорту, складає 275 кДж. Таким чином, 275 кДж/6 кДж = 45,8 см3 аденоматозної тканини, яку можна видалити одним волокном. Якщо власне паренхіма простати, яка трансформувалася в хірургічну капсулу, за об’ємом відповідає 30 – 40 см3, тоді група пацієнтів, яким показана лазерна вапоризація повинна мати приблизний об’єм аденоматозно зміненої простати десь рівний 75 – 85 см3.

Результати лікування хворих цієї групи методом лазерної вапоризації та БіТУР наведені в таблиці 3.

Таблиця 3.

Результати хірургічного лікування хворих I групи

(n=138)

Метод

Лазерна вапоризація

(n=92)

Біполярна ТУР

(n=46)

Показник

До лікування

1 міс.

3 міс.

6 міс.

12 міс.

1 міс.

3 міс

6 міс.

12 міс.

Сер.Vпрост., см3

72,0

35,1

27,8

27,5

28,1

32,3

31,8

29,3

29,5

Сер. Vзал. сечі, мл

76,0

32,0

22,5

20,2

20,6

24,3

23,8

23,9

24,0

Сер. Q max, мл/c

8,9

14,3

15,4

16,8

16,7

15,5

15,4

16,0

15,8

IPSS, бали

17,5

7,2

7,5

6,4

6,2

8,4

7,0

7,1

6,5

QoL, бали

4,2

3,6

3,7

3,2

2,9

3,8

3,1

2,8

2,6

 

З наведеної таблиці видно, що результати хірургічного лікування хворих на ДГПЗ з обʼємом простати до 80 см3 методом лазерної вапоризації та біполярною ТУР є порівняними. Лазерна вапоризація майже не супроводжувалася крововтратою, що значно впливало на прозорість іригаційної середи та візуалізацію операційного поля. При біполярній ТУР також не виникало кровотечі, яка б загрожувала життю хворого, але візуалізація хірургічного поля була дещо гіршою. Відсутність кровотечі з ложа простати при застосуванні лазерної вапоризації дозволяє обійтися без налагодження зрошувальної системи. Середня тривалість катетеризації сечового міхура при даному методі склала 22 години, на відміну від БіТУР, де середня тривалість катетеризації склала 46,8 год. Дизурічні явища були більше виражені при біполярній ТУР. Можливо, це пов’язано з більш тривалим знаходженням у сечовому міхурі катетеру Фолея. Суб’єктивно, лазерна вапоризація переносилася пацієнтами краще, хоч і тривала в середньому довше часу, ніж біполярна ТУР. Середній термін перебування хворих в стаціонарі після проведеного оперативного втручання при застосуванні лазерної вапоризації склав 4,5 доби, а при біполярній ТУР – 6,3.

Таблиця 4 відображує результати лікування хворих другої групи з об’ємом простати від 80 до 120 см3.

Таблиця 4.

Результати хірургічного лікування хворих II групи

(n=147)

Метод

Лазерна вапоризація

(n=67)

Біполярна ТУР

(n=75)

Гібридна методика

(n=5)

Показник

До лікув.

1 міс.

3 міс.

6 міс.

12 міс.

1 міс.

3 міс.

6 міс.

12 міс.

1 міс.

3 міс.

6 міс.

12 міс.

Сер.Vпрост.,см3

112,0

48,0

41,4

40,8

38,3

37,2

32,3

30,1

31,4

36,7

32,4

29,0

30,6

Сер.Vзал. сечі, мл

89,0

36,8

32,2

31,5

32,0

25,0

24,8

24,9

25,2

24,2

23,1

20,6

19,4

Сер.Q max, мл/c

7,9

10,6

12,5

12,0

12,8

10,9

12,9

13,2

13,0

11,2

13,5

13,8

14,0

IPSS, бали

20,4

8,2

8,0

7,5

7,0

8,1

7,9

7,0

6,9

7,7

7,1

6,8

6,9

QoL, бали

4,8

3,6

3,4

3,5

3,2

3,4

3,0

2,8

2,7

3,6

2,6

2,4

2,4

 

В цій групі хворих ми використовували всі три методи ендоскопічного лікування хворих на аденому простати. Середній об’єм передміхурової залози у хворих після лазерної вапоризації в цій групі є дещо більшим, ніж при використанні біполярної ТУР. Це дає підстави стверджувати, що при даному об’ємі передміхурової залози ТУР є більш радикальним методом видалення аденоматозної тканини. Відповідно більшим, у порівнянні з першою групою, є й середній об’єм залишкової сечі після лазерної вапоризації. Саме в цій групі у хворих спостерігалося тривале відходження струпу з операційного ложа та випадки гострої затримки сечі при відходженні струпу у сечовий міхур єдиним масивом. Післяопераційні показники середнього об’єму простати, залишкової сечі, максимальної швидкості сечовипускання при використанні БіТУР є дещо кращими, ніж при використанні лазерної вапоризації в даній групі хворих. Показники IPSS та QoL є відповідними. Операція вапоризації триває на чистому операційному полі, але відбувається досить довго. Середній час оперативного втручання методом лазерної вапоризації склав 155 хв. Лазерний світловод наприкінці операції майже вичерпує всій потенціал та вапоризує тканину занадто повільно.

Біполярна ТУР у хворих цієї групи відбувалася дещо складніше, ніж у хворих першої групи за рахунок більшого об’єму залози. Але у порівнянні з лазерною вапоризацією, швидкість видалення тканини була більшою, а загальний час оперативного втручання був менший – в середньому 118 хв. Систематична коагуляція судин під час оперативного втручання дозволяє оперувати при задовільній візуалізації операційного поля, коли можлива чітка диференціація аденоматозної тканини та хірургічної капсули простати.

Звертає на себе увагу дещо низька середня максимальна швидкість сечовипускання після оперативного лікування у всіх хворих цієї групи. На нашу думку, це пов’язано з більш вираженою втратою скоротливої функції детрузора у хворих з об’ємами простати більше 100 см3 та наявністю великого об’єму залишкової сечі до хірургічного лікування.

Аналізуючи отримані результати та власний досвід потрібно сказати, що для цієї категорії хворих, на наш погляд, найбільш прийнятною є методика БіТУР.

Застосована гібридна методика демонструє результати, які в цілому не відрізняються суттєво від результатів біполярної ТУР. Попередня коагуляція аденоматозної тканини лазерним випромінюванням запобігає кровотечі під час біполярної резекції. Операція перебігає з доброю візуалізацією, переноситься хворими задовільно. Обробка лазером ложа наприкінці операції запобігає кровотечі в ранньому післяопераційному періоді, що дозволяє при досить великому об’ємі аденоматозної залози, у більшості випадків, обійтися без зрошувальної системи сечового міхура, або промивати міхур тільки періодично 6 – 8 разів на добу. Технічною незручністю є почергова зміна резектоскопу на лазерний цистоскоп під час операції, а також досить велика вартість витратних матеріалів.

В третій групі хворих були застосовані два методи видалення аденоматозних вузлів - БіТУР та гібридна методика. Результати лікування наведені у таблиці 5.

Таблиця 5.

Результати хірургічного лікування хворих III групи

(n=29)

Метод

Біполярна ТУР

(n=8)

Гібридна методика

(n=21)

Показник

До лікування

1 міс.

3 міс.

6 міс.

12 міс.

1 міс.

3 міс

6 міс.

12 міс.

Сер.Vпрост., см3

145,0

49,3

44,4

45,0

44,2

42,2

40,1

38,8

38,7

Сер. Vзал. сечі, мл

112,0

30,2

28,6

27,7

27,5

29,4

24,6

22,0

22,3

Сер. Q max, мл/c

5,8

9,8

10,5

11,0

11,2

10,4

11,5

11,9

11,6

IPSS, бали

24,9

9,8

8,0

7,6

7,1

8,2

7,5

7,1

7,0

QoL, бали

5,6

4,2

4,0

3,2

3,1

3,8

3,3

3,0

3,1

 

Виконання БіТУР пов’язане зі значними труднощами за рахунок поганої візуалізації операційного поля, повільного видалення аденоматозної тканини. Середній час оперативного втручання обома методами склав 194 хв. При біполярній резекції швидкому видаленню тканини заважає малий діаметр петлі, порівняно з монополярною, а також втрата часу на коагуляцію судин ложа аденоми, оскільки його площа е досить великою. Операція за гібридною методикою перебігає дещо легше, при значно кращій візуалізації та майже повній відсутності кровотечі. Але час втрачається на періодичну зміну резектоскопу на лазерний цистоскоп.

Підводячи підсумки нашої роботи потрібно відмітити, що до особливостей перебігу післяопераційного періоду після застосування лазерної вапоризації відноситься інколи тривале відходження струпу з операційного ложа. Цей процес починається з 6 – 8 тижня після втручання та може перебігати непомітно для хворого. Але в окремих випадках наявність струпу в ложі спостерігалася нами під час уретроцистоскопії через 6-8 місяців з моменту операції. При відходженні струпу великими ділянками може виникнути помірна тотальна або ініціальна макрогематурія, тимчасове нетримання сечі. В загальній кількості ми спостерігали 9 хворих з гострою затримкою сечі, яка трапилася в наслідок відходження струпу єдиним масивом у сечовий міхур. Некротичні тканини під час сечовипускання обтурували простатичну уретру. Після видалення струпу з сечового міхура під час цистоскопії у хворих відновилося самостійне задовільне сечовипускання.

Не дивлячись на такі особливості перебігу післяопераційного періоду при застосуванні лазерної вапоризацій, не було зареєстровано жодного випадку пізньої кровотечі, яка створювала б загрозу здоров’ю та життю хворого. На відміну від цього при застосуванні біполярної ТУР мали місце 3 випадки пізніх кровотеч, які призвели до часткової тампонади сечового міхура згортками крові. Всім 3 хворим була проведена консервативна евакуація згортків крові з сечового міхура без повторного хірургічного втручання. Пізні кровотечі ми спостерігали на 20 – 27 добу після операції.

Характерна особливість лазерної вапоризації полягає ще у тому, що в ранньому післяопераційному періоді хворі майже не потребують знеболюючих засобів, а наркотичні препарати не застосовуються взагалі.

Що стосується тривалості та важкості дизурічних явищ в післяопераційному періоді, потрібно сказати, що при використанні лазерної вапоризації їх вираженість незначна, але триває більш довгий час, ніж при застосуванні БіТУР. Досить значні дизуричні явища після ТУР, можливо пов’язані з більш тривалим знаходженням уретрального дренажу в сечовому міхурі.

В усіх групах хворих, де була застосована методика лазерної вапоризації, суттєве зменшення об’єму простати, об’єму залишкової сечі, збільшення максимальної швидкості сечовипускання відбувається на 3 – 6 місяць після оперативного втручання. Ми вважаємо, що це пов’язано з відходженням струпу з ложа простати саме в цей період. Після цього терміну також покращуються і показники IPSS та QoL.

Під час виконання оперативних втручань не було відмічено жодного випадку синдрому «водної інтоксикації». В II групі хворих після виконання БіТУР один хворий, не дивлячись на триваючу антикоагулянтну терапію, загинув від тромбоемболії легеневої артерії, яка відбулася на тлі важкої кардіологічної патології.

Заключення.

На підставі аналізу отриманих даних та власного досвіду використання вказаних ендоскопічних методів лікування хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози, ми схиляємося до думки, що у хворих з об’ємом простати до 80 см3 методом вибору можна вважати лазерну вапоризацію аденоматозних вузлів. Також, можливо використання і БіТУР, однак остання дає гіршу візуалізацію операційного поля та вимагає більшого терміну катетеризації сечового міхура.

У хворих з об’ємом передміхурової залози від 80 до 120 см3, взявши до уваги післяопераційні показники, найбільш прийнятним методом слід вважати БіТУР. Хворим з таким об’ємом простати, особливо з важкою серцево-судинною патологією, які приймають антикоагулянти, а також іншими важкими загально соматичними хворобами, з метою зниження операційного ризику можна виконувати також і лазерну вапоризацію. Операція забезпечує задовільні результати та легко переноситься хворими. Використання гібридної методики дає найкращі результати за рахунок відсутності інтраопераційної кровотечі, прозорості оптичної середи, часу оперативного втручання, але є економічно занадто затратним.

Ефективне видалення аденоматозних тканин при об’ємі передміхурової залози від 120 до 180 см3 можливо при використанні гібридної методики «вапоризація-резекція-вапоризація».

При об’ємах простати більше 180 см3 оптимальним методом хірургічного лікування вважаємо відкриту аденомектомію.

При важкій загальносоматичній патології, яка зумовлює вкрай високий ризик відкритого оперативного втручання для життя у хворих з об’ємами простати більш ніж 180 см3, можливе часткове видалення аденоматозної тканини за гібридною методикою з метою відновлення самостійного сечовипускання. Таку операцію слід вважати паліативною, але вона надає можливість хворим спорожнювати сечовий міхур самостійно, що значно впливає на якість їх життя, та дозволяє зменшити ризик оперативного втручання майже до рівня ризику спінальної анестезії.

 

Литература.

  1. Лопаткин Н.А. Урология: национальное руководство. М.:ГЭОТАР-Медиа; 2009: 852-853.
  2. Переверзев А.С., Сергиенко Н.Ф. Аденома предстательной железы. Киев.: ООО «Акцент», 1998. 228с.
  3. Н.А. Лопаткин, А.Г. Мартов. Избранные лекции по урологии. М.:ООО «МИА», 2008. 408 – 409.
  4. Gravas S, Bachmann A, Reich O, Roehrborn CG, Gilling PJ, De La Rosette J. Critical review of lasers in benign prostatic hyperplasia (BPH). BJU Int. 2011 Apr;107(7):1030-43.
  5. Wendt-Nordahl G, Huckele S, Honeck P, Alken P, Knoll T, Michel MS, Häcker A. 980-nm Diode laser: a novel laser technology for vaporization of the prostate. Eur Urol. 2007 Dec;52(6):1723-8.
  6. Когут В.В., Джуран Б.В., Первые результаты лечения больных доброкачественной гиперплазией предстательной железы диодным лазером Medilas D UroBeam в Украине. Урология. 2012; 3:34-37.
  7. Вachmann A., Wyler S., Ruszat R. et al. Photoselective KTP laser vaporization of the prostate. First experiences after 50 procedures. J. Endourol. 2003; (suppl. 1): A188.

 

 

 

ОБГРУНТУВАННЯ ВИБОРУ МЕТОДУ ЕНДОСКОПІЧНОГО

ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ДОБРОЯКІСНУ ГІПЕРПЛАЗІЮ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ.

 

Когут В.В.

Кафедра урології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (завідувач – проф. Возіанов С.О.).

       У статті розглянуті результати ендоскопічного хірургічного лікування 314 хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози за допомогою методів лазерної вапоризації та біполярної трансуретральної резекції. Розглядається можливість застосування цих методів для лікування хворих з великими об’ємами передміхурової залози. Отримані результати дають змогу вибору оптимального методу ендоскопічного лікування хворих на ДГПЗ в залежності від об’єму передміхурової залози.

 

ОБОСНОВАНИЕ ВЫБОРА МЕТОДА ЭНДОСКОПИЧЕСКОГО ХИРУРГИЧЕСКОГО ЛЕЧЕНИЯ БОЛЬНЫХ ДОБРОКАЧЕСТВЕННОЙ ГИПЕРПЛАЗИЕЙ ПРЕДСТАТЕЛЬНОЙ ЖЕЛЕЗЫ

Когут В.В.

Кафедра урологии Национальной медицинской академии последипломного образования им. П.Л. Шупик, (зав. кафедрой – проф. Возианов С.А.).

        В статье рассмотрены результаты эндоскопического хирургического лечения 314 больных доброкачественной гиперплазией предстательной железы при помощи методов лазерной вапоризации и биполярной трансуретральной резекции. Рассматривается возможность использования этих методов для лечения больных с большими объёмами предстательной железы. Полученные результаты дают возможность выбора оптимального метода эндоскопического лечения больных ДГПЖ в зависимости от объёма предстательной железы.

 

RATIONALE FOR THE CHOICE OF THE METHOD OF ENDOSCOPIC SURGERY OF PATIENTS WITH BENIGN PROSTATIC HYPERPLASIA.

Kogut V.V.

1Urology Cathedra of National Medical Academy of Postgraduate Education by P.L. Shupyk (head - prof. Vozianov S.A.).

SUMMARY

The article describes the results of endoscopic surgical treatment of 314 patients with benign prostatic hyperplasia by using laser vaporization and bipolar transurethral resection. Rregarded the possibility of using these techniques to treat patients with large prostate. These results make it possible to select the best method of endoscopic treatment of BPH patients, depending on the volume of the prostate.
 

Дані про автора: Когут Віктор Вікторович, к.мед.н., доцент кафедри урології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика. Тел. +380(67) 745- 66- 35, e-mail: kogutviktor@rambler.ru

Переглянути файл